Одне з найважливіших питань у медичному просвітництві — дати інформацію людям про те, коли треба діяти та не гаяти час, щоб зберегти своє здоровʼя. Про такі орієнтири серед безлічі різноманітних неврологічних симптомів говоримо з неврологинею медичного центра «Філософія здоровʼя» Олександрою Забарою.
Питання: Пацієнти часто відкладають візит до невролога, списуючи симптоми на втому чи стрес. Які сигнали з боку нервової системи не можна ігнорувати та варто сприймати як привід для термінової консультації?
Найбільше хвилювати мають симптоми з загальною характеристикою: «втрата функції».
Стани можуть бути різними: слабкість кінцівки або м’язів обличчя, раптова втрата частини зору, втрата координації, порушення здатності розуміти мову чи говорити, навіть неможливість знайти дорогу додому та дати собі раду. Всі ці сценарії об’єднує те, що якщо порушилася функція нервової системи — ми маємо перевірити її на структурну поломку.
Чим більш різко відбулась втрата функції – тим швидша має бути реакція, тобто в більшості випадків необхідно телефонувати 103.
Сильний біль або виражений дискомфорт сам по собі не завжди означає невідкладний стан, але у поєднанні з іншими симптомами потребує термінової оцінки.
Питання: Як пацієнту зрозуміти різницю між “неприємним, але не небезпечним симптомом” і ситуацією, коли рахунок може йти на години? Чи є прості орієнтири, які допомагають запідозрити інсульт або інший гострий стан?
Загалом треба оцінити такі пункти:
- якщо захворювання різко почалося
- якщо є втрата функції
- якщо є сумніви в попередніх двох, та захворювання критично впливає на побутову активність, до прикладу: найсильніший в житті головний біль, судоми, сплутаність свідомості.
Все це покази до виклику «швидкої допомоги».
Та найбільша настороженість у населення має бути щодо симптомів інсульту. Є слово-акронім, щоб їх запам’ятати: МОЗОК-час.
М — мовлення
О — очі
З — запаморочення
О — обличчя
К — кінцівки
І час, що є критично важливим, бо в проміжку 4,5 години від початку симптомів найбільша ймовірність виявити життєздатну тканину мозку, яку можливо врятувати.
У окремих пацієнтів сучасні методи лікування можуть застосовуватися і в більш пізньому часовому проміжку, але лише за спеціальними критеріями. Це не означає, що можна зволікати — кожна заощаджена хвилина зменшує ризик інвалідизації.
Щодо інших небезпечних симптомів — це є “громоподібний” головний біль; судоми вперше в житті, або такі, що не минають; порушення свідомості, сплутане мовлення, сонливість; прогресуюча слабкість в ногах, що шириться вверх; слабкість чи оніміння в ногах, що поєднуються з порушенням тазових функцій, травми голови та хребта.
Питання: Головний біль — одна з найчастіших причин звернення до невролога. Який біль можна вважати «звичайним», а який має насторожити й вимагати термінового обстеження?
Опишу небезпечні сценарії. Це дуже сильний різкий “громоподібний” головний біль, такий може бути ознакою крововиливу між оболонками головного мозку — субарахноїдального крововиливу. Головний біль, що супроводжується втратою функції чи порушенням свідомості, як ми обговорили раніше. Також сильний біль в шиї та голові, що супроводжується лихоманкою, при якому складно зігнути шию, дивитись на світло, є нудота. Ці сценарії — привід викликати 103. Також червоними прапорцями є біль, що прогресує, турбує вночі та на ранок, зʼявився чи змінився після 50 років, біль після травми та головний біль у пацієнтів з онкозахворюваннями та ВІЛ-позитивних людей. Це є приводом обовʼязково записатись на консультацію, однак зазвичай не потребує виклику «швидкої».
Питання: Оніміння, поколювання, «мурашки» — дуже часта скарга. Коли це може бути нешкідливим явищем (наприклад, через незручну позу), а коли — ознакою серйозного ураження нервової системи?
Такі симптоми мають місце, коли вони минучі й стаються після сидіння «нога на ногу» або навпочіпки, пози спираючись на опору ліктями, перерозгинання чи перезгинання рук у кистях (в т.ч. при роботі за ноутбуком чи смартфоном), після сну.
Якщо ж оніміння турбують часто або є постійними — це потребує планового звернення до лікаря.
Та потенційно небезпечною ознакою є оніміння, що виникло різко, охоплює значну ділянку з правої або лівої половини тіла, особливо якщо симптом поєднується з іншими ознаками порушення функцій. В цих випадках необхідно набирати 103.
Питання: Запаморочення — ще одна дуже поширена скарга. Як людині зрозуміти, що це «нешкідливе» позиційне запаморочення, а коли воно потребує негайної реакції?
Це важлива та цікава тема. Ви апелюєте до досить розповсюдженої конкретної патології, що зветься доброякісне позиційне пароксизмальне запаморочення й дуже лякає пацієнтів, проте є, як вказано в назві, доброякісним, має гарний прогноз.
ДППЗ це сильний напад головокружіння, часто з нудотою, пітливістю, блюванням, що виникає після руху головою (часто — після зав’язування шнурків, вставання з ліжка). Напад триває близько хвилини, після чого головокружіння повністю минає.
Ця патологія лікується незвично: репозиційним маневром, просто кажучи лікар повертає голову пацієнта в просторі на певні кути, тим самим виводячи “поміху” — маленький камінчик солі з вестибулярних каналів пацієнта, цим прибирає механізм головокружіння.
Тож із таким нападом варто звернутися до лікаря, але немає причин для страху.
Щодо різновидів більш тривалого головокружіння — це може бути небезпечним симптомом і самодіагностика тут не доречна. Згадаймо акронім МОЗОК-час, з — запаморочення, може бути ознакою інсульту, особливо в поєднанні з симптомами втрати функцій. Необхідно звертатись в 103 в усіх випадках головокружіння, що гостро почалося та не минає протягом близько хвилини, утруднює ходьбу, діагностикою таких станів має займатися лікар.
Питання: Іноді перші зміни помічають не самі пацієнти, а їхні близькі: людина стала забудькуватою, губиться у знайомому місці, дивно поводиться або змінюється характер. Як зрозуміти, що це просто втома чи стрес, а коли такі зміни можуть свідчити про серйозне неврологічне захворювання?
Всі симптоми, що ви описали не є нормою, навіть якщо вони повʼязані зі стресом, це не привід не надати допомогу пацієнту.
Проте явні червоні прапорці — якщо людина не орієнтується в часі чи просторі, агресивна, діє не адекватно ситуації (прикладом, вночі почала збирати речі в аеропорт), галюцинує, надміру збуджена та неспокійна. В таких випадках необхідна консультація невролога, якщо ж такі симптоми виникли різко вперше — це привід для виклику «швидкої».
Такі реакції, всупереч стереотипам, можуть бути не лише порушенням ментального здоровʼя, а й проявом соматичних захворювань, до прикладу, внутрішньочерепного крововиливу, енцефаліту, критичних коливань глюкози крові.
Питання: Якщо узагальнити все сказане: який головний принцип має запам’ятати пацієнт? Коли з’являється новий або підозрілий неврологічний симптом — чекати, спостерігати чи діяти одразу?
Якщо лишити одну головну тезу, я б повторила, що якщо різко виник якийсь симптом з акроніму «МОЗОК-час» — негайно дзвоніть в 103, бо дорогоцінний час зберігає тканину мозку.
Відповідаючи на друге питання, ми гостро реагуємо на гострі, нові симптоми, та систематично і тривало працюємо з хронічними симптомами.
Сподіваюсь, наша розмова буде корисною для читачів та дасть змогу озброїти рідних та близьких щодо того, коли діяти треба без зволікання.
Інформація надана з просвітницькою метою. Не є планом лікування. Самолікування може зашкодити вашому здоров’ю!
