Прикус — це не лише змикання зубів. Це складна система взаємодії зубощелепного апарату, м’язів, суглобів і нейромоторного контролю. Якщо щось у цій системі дає збій, то наслідки, як правило, не лише естетичні. Порушення прикусу здатні спричиняти функціональні проблеми: від труднощів пережовування їжі до хронічного болю у скронево-нижньощелепному суглобі (СНЩС), а також впливати на поставу, дихання та загальне самопочуття. Згідно з даними систематичного огляду, опублікованого в журналі Healthcare (2024), у 61,5% дітей дошкільного віку в Європі спостерігаються патології прикусу, тобто більше ніж у половини маленьких пацієнтів (DOI: 10.3390/healthcare12131321).
Окрім того, у метааналізі опублікованому в European Journal of Pediatric Dentistry, зазначено, що близько 56% дітей і підлітків у світі мають аномалії прикусу, а в Європі цей показник взагалі сягає 72% (DOI: 10.23804/ejpd.2020.21.02.05). Ці дані підкреслюють актуальність ранньої діагностики та корекції оклюзійних порушень, що дозволяє запобігти подальшим ускладненням у дорослому віці.
Ми розглянемо чому прикус впливає не лише на посмішку, а й загальне здоров’я, які ознаки свідчать про аномалії, що їх провокує, як змінюється ситуація з віком та які сучасні підходи до лікування використовують у дитячій та дорослій практиці.
Види патологій прикусу
Патологією прикусу вважають порушення нормального змикання зубів, положення щелеп або їхнього співвідношення між собою:
- Глибокий прикус — коли верхні різці перекривають нижні більше ніж на 1/3 коронкової частини.
- Відкритий прикус — відсутній контакт між фронтальними або боковими зубами при змиканні щелеп.
- Перехресний прикус — окремі або група нижніх зубів розташовуються назовні (щічно) або всередину (язиково) відносно антагоністів верхньої щелепи, порушуючи нормальні взаємовідносини між зубними дугами.
- Мезіальний чи дистальний прикус — щелепи зміщені вперед або назад відносно одна одної.
- Скупченість зубів, діастеми, треми — порушення положення окремих зубів або проміжків між ними.
Ці стани можуть поєднуватися між собою та змінюватися з віком, якщо своєчасно не вжити лікувальних заходів.
Причини патологій прикусу
Фактори розвитку порушень прикусу багатокомпонентні й часто взаємопов’язані:
- Генетичні особливості: тип росту щелеп, розмір зубів.
- Нездорові звички у дитинстві: тривале смоктання пальця, пустушки після 2 років, ротове дихання.
- Передчасна втрата молочних зубів без своєчасного ортодонтичного втручання.
- Порушення носового дихання: гіпертрофія аденоїдів чи мигдаликів змінюють орофаціальний профіль.
- Некориговані функціональні порушення:
- неправильне ковтання: дитина ковтає, висуваючи язик між зубами або притискаючи його до передніх різців. Така інфантильна модель ковтання може призвести до зміщення зубів уперед або сприяти формуванню відкритого прикусу.
- порушення вимови: неправильне положення щелеп та язика впливає на формування звуків, особливо свистячих, шиплячих та «р».
- дискоординація жувальних м’язів: жування відбувається асиметрично, одна сторона навантажена більше за іншу. Це призводить до перевтоми м’язів, скелетного дисбалансу та ускладнень у роботі скронево-нижньощелепного суглоба.
Ці функціональні особливості не завжди помітні у побуті, однак саме вони можуть посилювати аномалії прикусу або перешкоджати їх виправленню.
Дослідження підтверджують, що у дітей з переважно ротовим диханням значно частіше фіксуються відкритий або перехресний прикус.
Наприклад, у дослідженні Souki et al. (2009, DOI:10.1016/j.ijporl.2009.02.006) було виявлено, що понад 30% дітей, які дихали ротом, мали задній перехресний прикус, а передній відкритий і II клас зубощелепних патологій зустрічалися значно частіше, ніж у дітей з носовим диханням.
Наслідки відсутності лікування патологій прикусу
- Порушення якості жування та травлення
- Патологічне стирання зубів, особливо при глибокому або перехресному прикусі
- Дисфункція СНЩС — біль, клацання, головні болі
- Порушення дикції
- Психоемоційні проблеми через зовнішній вигляд.
У дорослих патології прикусу нерідко впливають на положення голови та шийний відділ хребта. Такий дисбаланс може призводити до перенапруження м’язів шиї, головного болю та порушення постави.
Згідно з систематичним оглядом проведеним Dipalma et al. (2025), між скелетними аномаліями прикусу (класи II та III) та змінами у шийно-комірковій зоні існує чіткий взаємозв’язок (DOI: 10.3390/jcm14082626).
Діагностика та лікування
Сьогодні в ортодонтії використовують усі сучасні технології та методики для максимально точної діагностики:
- Фотопротокол та інтраоральне сканування.
- Телерентгенографія (ТРГ) та цифровий аналіз співвідношення щелеп.
- Конусно-променева комп’ютерна томографія (КПКТ) у складних випадках.
- Функціональна діагностика мʼязів та суглобів.
Лікування залежить від віку пацієнта, типу патології та її складності. Найбільш поширені варіанти:
- Ортодонтичні апарати у дітей: знімні або незнімні.
- Брекет-системи, елайнери у підлітків та дорослих.
- Ортогнатична хірургія при виражених дисгнатіях (порушеннях правильного співвідношення щелеп відносно одна одної та/або черепа).
- Мʼязова терапія іноді у співпраці з логопедом.
Чому важливо лікувати патології прикусу з дитинства?
Чим раніше виявлено порушення, тим ефективнішим і менш інвазивним буде лікування. У віці 6-12 років щелепи активно ростуть, тому ортодонтичний вплив має найбільший потенціал. Крім того, вчасна корекція дозволяє уникнути проблем з дикцією, соціалізацією та самооцінкою у дітей.
Американська асоціація ортодонтів (AAO) рекомендує, щоб всі діти пройшли первинний ортодонтичний огляд до 7 років. Це пояснюється тим, що до цього віку у більшості дітей прорізуються перші постійні моляри та формується прикус, який вже можна оцінити та за потреби відкоригувати навіть без повноцінного ортодонтичного лікування (AAO Clinical Practice Guidelines, 2014).
Висновок
Патологія прикусу — це не лише естетична проблема, а й питання повноцінного здоров’я. Це складний багатофакторний стан, який може суттєво впливати на якість життя людини від самого дитинства і до зрілого віку — від жувальної функції та стану м’язів обличчя і шиї до дисфункції скронево-нижньощелепового суглоба.
Своєчасна діагностика, індивідуальний підхід до планування лікування та міждисциплінарна співпраця — ось що дозволяє досягти стійкого естетичного та функціонального результату.
Ортодонтичне лікування — це про комфорт і здоровʼя у кожному русі щелепи.
