Тривога — нормальна емоція чи повноцінний розлад?
Тривога супроводжує людину від моменту, коли вона навчилася передбачати небезпеку.
Але чому для одних це корисний «датчик ризику», а для інших — постійний внутрішній «сирена-режим», що виснажує і тіло, і психіку?
Про межу між нормальною емоцією та тривожним розладом, поширені міфи та сучасну діагностику ми поговорили з Надією Кочурською, лікарем-психіатром із 12-річним стажем.
Питання: Чим відрізняється звичайна тривога від тривожного розладу?
Відповідь:
Тривога як емоція — це короткочасний сигнал небезпеки, який зникає, щойно загроза минула. Тривожний розлад починається там, де сигнал «залипає» у фоні: напруження триває щодня щонайменше два тижні, з’являються нав’язливі думки, дратівливість, безсоння й тілесні прояви. Ключовий критерій — погіршення функціонування: людина уникає роботи, спілкування, приймає спонтанні нераціональні рішення лише «щоб стало тихіше всередині».
Питання: Чому люди часто не помічають у себе розладу?
Відповідь:
Наш мозок звикає до фонових відчуттів. Хронічну напругу м’язів, головні болі, проблеми зі шлунком або безсоння пацієнти списують на втому, каву, «магнітні бурі» — усе, крім тривоги. Додайте соціальне табу на «слабкість»: визнавати емоційні труднощі все ще соромно. У результаті люди роками лікують соматичне, поки справжня причина — некоригована тривога — не виведе ресурси в нуль.
Питання: Що таке розлад адаптації і коли він потребує лікування?
Відповідь:
Розлад адаптації — це затяжна реакція на стресову подію: переїзд, розлучення, втрата роботи, воєнні дії. У нормі психіка «перетравлює» стрес за 3–6 місяців. Якщо ж після цього терміну зберігаються тривога, безсоння, апатія чи агресія, а людина не повертається до звичного ритму — йдеться про клінічний стан. Тут допомагає психотерапія, іноді короткий курс медикаментів, щоб «прибрати шум» і дати мозку ресурс адаптуватися.
Питання: Якими тілесними симптомами маскується тривога?
Відповідь:
Соматичні симптоми можуть бути різноманітні. Найчастіше це тахікардія, грудний біль, запаморочення, «ком» у горлі, розлади шлунка, синдром подразненого кишківника, тремор рук, підвищене потовиділення, шкірні прояви, заїкання, артрити, сексуальна дисфункція. Людина обходить гастроентеролога, кардіолога, ендокринолога, дерматолога й чує: «Аналізи в нормі». Якщо симптоми «гуляють» між системами без органічної причини, варто включити психіатра: тривога здатна симулювати майже будь-яке соматичне захворювання.
Питання: Міф: «Тривога — ознака слабкості». Як відповісте?
Відповідь:
З еволюційного погляду тривога — життєво важливий механізм виживання. Проблеми виникають, коли ця сигналізація працює без пауз. Це не слабкість характеру, а дисбаланс нейромедіаторів плюс набутий стиль мислення. Людина з тривожним розладом може бути сильною, відповідальною і продуктивною — просто її нервова система «налаштована» на підвищену обережність.
Питання: Міф: «Антидепресанти зроблять із мене “овоч”». Наскільки це правдиво?
Відповідь:
Сучасні препарати (SSRI, SNRI) селективно регулюють серотонін або норепінефрин. Вони не пригнічують особистість і не викликають ейфорії чи залежності. Завдання ліків — знизити базовий рівень тривоги, щоб людина могла повноцінно працювати з психотерапевтом. Побічні ефекти бувають, але більшість минають за перші тижні. Пацієнти часто говорять, що «повернули собі мозок», а не втратили його.
Питання: Міф: «Досить трав і медитації». Коли цього мало?
Відповідь:
Фітопрепарати, дихальні вправи, йога — чудові як профілактика й додаткова підтримка. Але при середньотяжкому або тяжкому розладі їх ефект недостатній. Британські й американські клінічні рекомендації показують: комбінація когнітивно-поведінкової терапії та антидепресантів дає ремісію вдвічі частіше, ніж «травички» соло. Коли тривога позбавляє сну та роботи, вибір не між пігулками і «натурою», а між стражданням і шляхом до одужання.
Питання: Якими інструментами ви користуєтеся під час первинної консультації?
Відповідь:
Я завжди починаю з коротких опитувальників — GAD-7 (генералізована тривога), PHQ-9 (депресія), інколи HADS. Це стандартизовані шкали, валідовані українською. Вони дають кількісну картину симптомів і допомагають відстежувати динаміку. Заповнення займає 10-15 хвилин, результат одразу обговорюємо й приймаємо рішення щодо подальшої тактики.
Питання: Коли підключаєте додаткову діагностику, наприклад ЕЕГ чи генетичний тест?
Відповідь:
Якщо симптоми нетипові або пацієнт не відповідає на базове лікування, робимо ЕЕГ — виключаємо епілепсії, енцефалопатії. При підозрі на органічну етіологію використовуємо РЕГ, КТ, МРТ. Досить часто діагностично важливим є патопсихологічне дослідження, коли за допомогою спеціальних методик, таких як експериментально-психологічні тести, патопсихолог досліджує стан різних психічних функцій (мислення, пам’ять, сприйняття, увага тощо).
Питання: Як виглядає план лікування без зайвої води?
Відповідь:
Три кити:
- Психоедукація — пацієнт розуміє механізм тривоги.
- Психотерапія — під час сеансів клієнт та терапевт працюють над зміною негативних моделей мислення та поведінки, розвитком нових навичок та стратегій подолання труднощів.
- Фармакотерапія — антидепресант мінімум 6 міс. із поступовим зниженням дози. Паралельно оцінюємо сон, фізичну активність, харчування. За такої комбінованої схеми досягаємо стійкої ремісії приблизно у 70 % випадків.
Питання: У якому віці тривожні розлади трапляються найчастіше?
Відповідь:
Найбільше первинних звернень — 25–45 років: висока конкуренція, відповідальність, війна, економічна невизначеність. Після 60 років тривога часто йде у зв’язці з депресією і соматичними хворобами — тут важливо не втратити «коморбідність» і лікувати комплексно.
Питання: Кофеїн, алкоголь, нікотин — що з ними робити людині з тривогою?
Відповідь:
Кофеїн активує адреналінову систему. Рекомендую обмежити до 200 мг/день (приблизно дві чашки еспресо) і не пити після 14:00. Алкоголь діє як транквілізатор лише перші години, потім викликає «тривожний відскок», порушує сон. Нікотин має схожу динаміку: швидке «заcпокоєння» та подальше посилення тривоги. Тож звести вживання до мінімуму або відмовитися.
Питання: Три здорові звички, які реально знижують тривогу?
Відповідь:
- Сон 7–8 годин у стабільному графіку.
- Аеробні вправи — мінімум 150 хв/тиждень (ходьба, біг, плавання).
- Щоденна 10-хвилинна практика усвідомленого дихання або медитації. Дослідження показують: ці втручання зменшують рівень тривоги на 20–30% вже за 8 тижнів.
Питання: Які «червоні прапорці» підкажуть, що час до психіатра?
Відповідь:
Постійна тривога >2 тижнів, панічні атаки з почуттям «зараз помру», безсоння більш ніж три ночі на тиждень, уникання роботи або соціуму, самолікування алкоголем чи безконтрольним прийомом заспокійливих, думки про безвихідь. Один прапорець — вже причина домовитися про консультацію.
Питання: Чим різниться психіатр, психотерапевт і психолог?
Відповідь:
Психіатр — лікар із медичною освітою, має право призначати медикаменти.
Психотерапевт — це метод роботи; ним може бути психіатр або психолог після спеціальної підготовки.
Психолог — немедичний фахівець, працює без фармакотерапії з легкими та помірними розладами або в команди з психіатром.
Питання: Де пацієнту шукати перевірену інформацію й підтримку?
Відповідь:
Рекомендую українську лінію кризової допомоги 1547, міжнародний ресурс psychiatry.org та сайт Anxiety Canada з безкоштовними CBT-вправами. Головне — фільтрувати форуми та телеграм-чати: там часто поширюють неперевірені поради про «чарівні пігулки» й «миттєве вилікування».
Питання: Чи не «роздмухана» проблема тривоги модою на ментальне здоров’я?
Відповідь:
За даними ВООЗ, тривожні розлади протягом життя переживає до третини дорослих. Проблема була завжди; різниця в тому, що тепер ми про неї говоримо. Мовчання ще 20 років не зменшить статистику, а тільки додасть самогубств, серцево-судинних ускладнень і зламаних життів.
Питання: «Фарма-бізнесу вигідно, щоб усі сиділи на пігулках». Що скажете?
Відповідь:
Мені як лікарю вигідний здоровий пацієнт, а не вічний «клієнт». Близько 60% людей з легкими розладами досягають ремісії на психотерапії без ліків. Препарати призначаю, коли симптоми середньотяжкі або тяжкі, щоб швидко повернути людині функціонування. Курс завжди обмежений у часі, а дозу поступово зменшуємо. Це про доказову медицину, а не про пропаганду таблеток.
Чек-лист: коли звертатися до психіатра
- Тривога й напруга тривають понад два тижні.
- Порушення сну (≥ 3 ночі на тиждень).
- Панічні приступи, тахікардія, тремор без органічної причини.
- Уникання роботи, поїздок, спілкування.
- Думки про безвихідь чи самознищення.
Застереження
Цей матеріал має інформаційний характер і не замінює очної консультації фахівця. За індивідуальною допомогою зверніться до лікаря-психіатра або свого сімейного лікаря.
